[:ru]
Небольшое, но необходимое предисловие
После публикации на сайте «Алтынорда» статьи «Вот до чего казахи довели свою страну. Когда правду уже не скроешь», (https://www.altyn-orda.kz/serik-maleev-vot-do-chego-kazahi-doveli-svoyu-stranu-kogda-pravdu-uzhe-ne-skroesh/), где мы на наглядном примере Алматинской области развенчивали отнюдь не безобидный стереотип о казахах, распространяемый российскими СМИ, к нам в редакцию обратились журналисты издания «Украинской тыждень» с просьбой более подробно раскрыть тему пропагандистских мифов, распространяемых российской стороной в отношении казахов.
Поэтому статью я публикую в последовательности, вначале на украинском языке, как она вышла в Украине. И затем даю ее на русском, чтобы смысл был понятен для читателей «Алтынорды».
Інформаційна війна Росії: казахський фронт.
Які пропагандистські міфи використовує Росія в інформаційній кампанії проти Казахстану
Кремль веде неоголошену війну проти Казахстану. Війну економічну, торговельну, інформаційну. Її основні цілі й завдання — боротьба проти державного суверенітету Республіки Казахстан (РК). Причини — здобуття незалежності казахами.
У цій війні Росія намагається якщо не поневолити казахів, то хоча б домогтися односторонніх преференцій для своїх товарів, що надходять до РК. Російські чиновники на кордоні двох країн вводять заборону на поставку товарів із Казахстану на суміжну територію, а тим часом російські товари безперешкодно наводнюють казахстанські ринки продукцією вельми сумнівної якості. Чи то російськими сирами, чи молочними продуктами, чи птицею.
Це війна, у якій Москва забороняє літати казахстанським літакам у російському небі, а сама від Астани такої заборони не чекає. Це війна, у якій казахи продають росіянам газ за безцінь, щоб потім ті могли його перепродати європейським клієнтам із подвійною націнкою.
Особливо слід виокремити інформаційну складову війни, яка не може не впадати у вічі. Коли в російських засобах масової інформації матеріали про успіхи Казахстану подають украй скупо й неохоче. Або зі знаком мінус. Основний меседж інформаційної війни — Казахстан за межами союзу з Росією приречений на провали в економіці та зовнішній політиці. У соціальних мережах спущена з ланцюга ціла армія так званих ольгінських тролів, що готові з піною в роті дискредитувати економічні та політичні успіхи «братнього» Казахстану в очах російського обивателя.
За логікою таких кремлівських пропагандистів учорашні «молодші брати» казахи ніяк не можуть перевершити колишню метрополію в частині економічних досягнень. Інакше це підірве всю ідеологічну базу путінської Росії, яка все ще безуспішно «встає з колін» із її агресивно-войовничою риторикою «русского мира». Кому ж тоді накажете нести горезвісні «русский мир» і «процвітання»?
І тут уже в хід іде повний набір антиказахських стереотипів і кліше, винайдених ідеологами ще радянської імперії. Озвучимо основні з них.
Міф № 1. Ось ми поїдемо з Казахстану, що ви без нас робитимете? Знову пастимете баранів й ішакам хвости крутитимете?
Це був, мабуть, найпоширеніший пропагандистський міф часів перебудови. Коли наші колишні співгромадяни, покидаючи Казахстан, намагалися переконати решту населення в подальшій безперспективності їхнього існування в умовах масового відпливу так званих старших братів до Росії.
Але цей стереотип сьогодні погано працює. До нього вже практично не апелюють. І «вина» за це лежить на самих казахах. Як з’ясувалося, в умовах ринкового господарства пасти баранів — не таке вже й безперспективне заняття. Той самий Китай готовий щороку закуповувати в Казахстану 500 тис. голів дрібної рогатої худоби, а в найближчій перспективі збільшити цю цифру до 1 млн голів овець.
Не випадково лідер Китаю Сі Цзіньпін у своїй статті «Злітають на крилах мрії казахстансько-китайські відносини», яка була опублікована напередодні офіційного візиту до Казахстану, вважав за доцільне зазначити: «2017 року за січень — квітень товарооборот (між Казахстаном і Китаєм) зріс на 45,6%. Збільшується обсяг експорту Казахстану до КНР. На стіл звичайних китайських сімей потрапляють казахстанське борошно, рослинна олія, боби, м’ясопродукти й мед. Сторони визначили 51 проект співпраці у сфері виробничих потужностей, що покликано сприяти індустріалізації Казахстану й створити нові робочі місця в країні».
І це при тому, що раніше, у часи докучливої опіки казахів з боку Москви, товарооборот між двома прикордонними країнами — КНР та РК — становив нуль цілих доларів, збільшившись за останні 25 років незалежності Казахстану в мільярди разів. А щодо від’їзду з Казахстану на історичну батьківщину російськомовних спеціалістів та їхніх стогонів з приводу того, що життя без них у країні зупиниться, то тут ми стикаємося з позірним парадоксом.
Розглянемо за роками. Так, якщо наймасовіший відплив наших російськомовних співвітчизників припав на 1998-й, то вже в 2000-му економіка РК починає демонструвати перші проблиски зростання.
І це аж ніяк не випадково. Старі радянські виробництва, що дісталися в спадок незалежному Казахстану й обладнані допотопними станками, в умовах зародження ринкових відносин та відкриття кордонів здебільшого показали цілковиту неконкурентоспроможність, ставши тягарем на шиї в молодої республіки. І тільки позбувшись цього застарілого радянського баласту, країна нарешті зітхнула з полегшенням.
Тому можна констатувати: Казахстан із виру затяжної кризи, у який потрапила республіка після розпаду СРСР, витягли аж ніяк не допотопні радянські заводи й фабрики. І не радянські спеціалісти, а праця мільйонів казахстанців, помножена на західні інвестиції та передові західні технології, що прийшли в країну.
Міф № 2. У Казахстані жорстоко утискали росіян, обмежували в правах носіїв російської мови.
Тому стільки людей тікало звідти в 1990-ті.
Зазначимо, це аж ніяк не безневинне пропагандистське кліше. І спрямоване воно на те, щоб розпалити ненависть між росіянами й казахами. Щоб завтра, якщо в Росії виникне привід для збройного вторгнення в Казахстан, можна було швидко підшукати псевдоаргументи, які виправдовували б таке вторгнення. Що раніше ми спостерігали на прикладі Чечні й бачимо сьогодні в Україні. З усіма цими численними казками про розп’ятих дітлахів, злих бандерівців та українських фашистів. Тоді як усе це, по суті, не що інше, як брехня, зле скиглення та провокація.
Масове зомбування росіян у цьому випадку межі елементарної загальнолюдської пристойності не визнає й чиниться російською ідеологічною машиною з величезним розмахом.
Правдою є й те, що основною причиною масового відпливу російськомовного населення Казахстану до Росії стала в 1990-х роках розруха в результаті падіння тоталітарного режиму. І аж ніяк не міфічні утиски росіян казахами.
Міф № 3. У казахів ніколи не було своєї державності.
Цей міф озвучив сам президент Російської Федерації Владімір Путін, наочно продемонструвавши ступінь своєї історичної неграмотності.
Питається: а як же тоді бути з нашим Саїн-ханом («справедливим ханом» у перекладі з казахської), більш відомого в Росії під іменем хан Батий, що фактично створив російську державність?
Або як нам, казахам, накажете вчиняти з нині живими представниками численних казахських родів, як-от кият, конрат, жалаїр і керей, чиї предки колись на білій кошмі підняли молодого Теміршина, проголосивши його Чинґісханом?
І як нам бути із Золотою Ордою? Викреслити з історії існування цієї кочової держави? Тим більше що державність казахів зародилася задовго до Чинґісхана й сягає своїм корінням аж у часи саків — масагетів, скіфських племен, що населяли землі сучасного Казахстану чотири тисячі років тому.
Ось що трапляється, коли явну історичну брехню намагаються видати за правду, звертаючись при цьому до політики. Перефразовуючи відомого казахстанського поета Олжаса Сулейменова, можна сказати, що керівництво сучасної Росії сьогодні намагається «Унизить степь, не возвышая горы».
Як послухати Путіна, то державності не було ні в кого: ні в казахів, ні в українців, ні в білорусів, що за перекрученою логікою російських політиків нібито наділяє росіян правом на озброєне захоплення та присвоєння чужих територій.
Як бачимо, російська пропагандистська машина неустанна у творенні міфів і пропагандистських кліше, що сіють ворожнечу й розбрат між народами колишнього Радянського Союзу. І це при тому, що не всі російські міфи й казки про казахів ми згадали, а лише найбільш злісні.
Тоді як насправді Казахстан сьогодні — це нормальна, розсудлива, миролюбна країна з динамічною економікою, зацікавлена в тому, щоб підтримувати тісні дружні відносини з усіма своїми сусідами.
http://m.tyzhden.ua/publication/195953
Серик Малеев. Информационная война России: Казахский фронт.
О пропагандистских мифах, используемых Россией в борьбе против независимости казахов…
Кремль ведет необъявленную войну против Ак Орды. Войну экономическую, торговую, информационную.
Основные цели и задачи войны – борьба против государственного суверенитета Казахстана.
Причина войны – обретение независимости казахами.
В этой войне Россия пытается, если не поработить казахов, через создание наднациональной валюты и наднационального парламента, то хотя бы добиться односторонних преференций для своих товаров, следующих из РФ в РК.
Когда российскими чиновниками на границе двух стран вводиться запрет на поставку казахстанских товаров на сопредельную территорию, а российские товары тем временем беспрепятственно пересекают границу, наводняя казахстанские рынки продукцией весьма и весьма сомнительного качества. Будь это российские сыры, молочные продукты, или птица.
Это война, в которой Москва запрещает пролеты казахстанским самолетам в российском небе, а сама от Астаны такого запрета не ждет.
Это война, в которой казахи газ России продают за бесценок, что бы затем россияне могли его перепродать европейским клиентам с двойной накруткой.
Особо следует выделить информационную составляющую данной войны. Она не может не бросаться в глаза. Когда в российских средствах массовой информации материалы об успехах Казахстана подаются крайне скупо и неохотно. Или подаются со знаком минус.
Основной посыл данной информационной войны – показ, что Казахстан вне союза с Россией обречен. Обречен на провалы в экономике и внешней политике. Как будто в экономике самой России все обстоит блестяще, превосходно, замечательно…
В социальных сетях сегодня спущена с цепи целая армия, так называемых «ольгинских» бешенных троллей, готовых с пеной у рта работать на дискредитацию экономических и политических успехов «братского» Казахстана в глазах российского обывателя.
По логике таких кремлевских пропагандистов: вчерашние «младшие братья» — казахи никак не могут превосходить бывшую метрополию в части экономических достижений.
Иначе это подорвет всю идеологическую базу все еще безуспешно «встающей с колен» путинской России, с ее агрессивно-воинственной риторикой «русского мира».
Кому ж тогда прикажете нести пресловутый «русский мир и процветание???»
И здесь уже в ход идет полный набор антиказахских стереотипов и клише, изобретенных идеологами еще советской империи во времена оные. Озвучим главные из них:
Пропагандистский миф № 1:
Вот мы уедем из Казахстана, что вы без нас будете делать?
Опять пасти баранов, и ишакам хвосты крутить?
Это был, пожалуй, самый распространенный пропагандистский миф времен перестройки. Когда уезжающие из Казахстана бывшие наши сограждане пытались внушить оставшейся части населения всю дальнейшую бесперспективность их существования в условиях массового оттока так называемых «старших братьев» в Россию.
Но этот стереотип сегодня плохо работает. К нему уже практически не апеллируют. И «виной» тому сами казахи.
Как выяснилось, в условиях рыночного хозяйства, пасти баранов – не столь уж бесперспективное занятие.
Тот же Китай сегодня готов закупать ежегодно у Казахстана пятьсот тысяч голов мелкого рогатого скота, чтобы в самой ближайшей перспективе увеличить эту цифру до миллиона голов овец.
Мясо мелкого и крупного рогатого скота, выпасаемого на экологически чистых пастбищах РК обладает непревзойденными вкусовыми качествами, получившими достойную оценку у наших южных соседей.
Не случайно, в своей статье «Взлетают на крыльях мечты казахстанско-китайские отношения», опубликованной им накануне официального визита в Казахстан, лидер Китая Си Цзиньпинь счел уместным вставить: «В 2017 году за январь-апрель товарооборот (между Казахстаном и Китаем) вырос на 45,6%. Увеличивается объем экспорта Казахстана в Китай. На стол обычных китайских семей подаются казахстанская мука, растительное масло, бобы, мясопродукты и мед. Стороны определили 51 проект сотрудничества в сфере производственных мощностей, что призвано значительно способствовать индустриализации Казахстана и создать новые рабочие места в стране».
И это притом, что раньше, во времена докучливой опеки казахов со стороны Москвы, товарооборот между двумя нашими приграничными странами, КНР и РК, составлял ноль, ноль целых долларов и ноль, ноль сотых центов, увеличившись за последние двадцать пять лет независимости Казахстана в миллиарды раз.
А что же касается отъезда из Казахстана на историческую родину русскоязычных специалистов, и их стенаний по поводу того, что жизнь без них в стране остановиться, то здесь мы сталкиваемся с кажущимся парадоксом.
Отметим по годам. Так, если самый массовый отток русскоязычных наших сограждан пришелся на 1998 год, то уже в 2000 году экономика РК начинает демонстрировать первые проблески роста.
И это вовсе не случайно. Старые, доставшиеся в наследство независимому Казахстану, советские производства, оснащенные допотопными станками, в условиях зарождающихся рыночных отношений и открытых границ, в большинстве своем проявили полную неконкурентоспособность, став тяжелой обузой на шее у молодой республики. И только избавившись от этого устаревшего советского балласта страна смогла наконец-то вздохнуть облегченно.
Поэтому можно констатировать, Казахстан из омута затяжного кризиса, в который рухнула республика после развала Советского Союза, вытащили вовсе не допотопные советские заводы и фабрики, и не советские специалисты, а вытащил созидательный труд миллионов казахстанцев, помноженный на западные инвестиции и пришедшие в страну передовые западные технологии.
Пропагандистский миф № 2:
В Казахстане жестоко притесняли русских, ущемляли в правах носителей русского языка. Поэтому столько людей бежало из Казахстана в девяностые годы.
Заметим, это отнюдь не безобидное пропагандистское клише. И направлено оно на то, чтобы разжечь ненависть между русскими и казахами.
Что бы назавтра, если у России возникнет повод для вооруженного вторжения в Казахстан, можно было бы быстро подыскать соответствующие лже-аргументы, оправдывающие подобное вторжение.
Что раньше мы наблюдали на примере Чечни, и видим сегодня в Украине. Со всеми этими многочисленными сказками о распятых малышах, злых бандеровцах и украинских фашистах.
Тогда как все это по существу, не что иное, как ложь, злой гундеж и провокация.
Массовое зомбирование и охмуреж россиян, в данном случае, рамки элементарного общечеловеческого приличия не признает, и осуществляется со стороны российской идеологической машины с огромным размахом.
Как правда и то, что основной причиной массового исхода русскоязычного населения Казахстана в Россию явилась в девяностых годах разруха, вызванная крушением прежнего тоталитарного режима. А вовсе не мифические притеснения русских казахами.
Иначе можно спросить: «А какие притеснения в части русского языка стали основой для эмиграции в те же годы из России двадцати двух миллионов россиян? Или им тоже казахи житья не дали?»
Пропагандистский миф № 3:
У казахов никогда не было своей государственности…
Этот миф был озвучен самим президентом Российской Федерации Владимиром Путиным, со всей наглядностью показав степень его исторической неграмотности.
Спрашивается, а как же тогда быть с нашим Саин-ханом (Справедливым ханом – в переводе с казахского), больше известного в России под именем хана Батыя, фактически создавшего российскую государственность?
Или как нам, казахам, прикажете поступать с ныне здравствующими представителями многочисленных казахских родов: кият, конрат, жалаир и керей, чьи предки когда-то на белой кошме подняли молодого Темиршина, провозгласив его Шынгысханом?
И как нам быть с Алтын Ордой? Вычеркнуть из истории существование такого кочевого государства?
Тем более, что государственность казахов существовала задолго до Шынгысхана и тянется своими корнями аж во времена саков – массагетов, скифских племен, населявших четыре тысячи лет назад земли современного Казахстана.
Да-а. Вот что случается, когда заведомую историческую ложь пытаются выдать за правду, прибегая при этом к политике. Перефразируя известного казахстанского поэта Олжаса Сулейменова, можно сказать, руководство современной России сегодня пытается: «Унизить степь, не возвышая горы».
Послушать Путина, так государственности не было ни у кого: ни у казахов, ни у украинцев, ни у белорусов, что по извращенной логике российских политиков якобы наделяет их правом на вооруженный захват и присвоение чужих территорий.
Ну так пусть попробуют сунуться к нам в Казахстан, чтоб увидеть, что из этого выйдет. Как они уже попробовали в Украине, получив по наглой лживой физиономии от вооруженных сил братской казахам страны.
И вместо эпилога
Как видим, российская пропагандистская машина неустанна в создании мифов и пропагандистских клише, сеющих вражду и рознь между народами бывшего Советского Союза. И это при том, что не все российские мифы и сказки о казахах мы упомянули, а только самые зловредные.
Тогда как на самом деле Казахстан сегодня – это нормальная, здравомыслящая, миролюбивая страна, с развивающейся экономикой, заинтересованная в том, чтоб поддерживать тесные дружеские отношения со всеми своими соседями.
Да и в соседней России сохранились еще здоровые силы, ясно осознающие, в какую пропасть национальной вражды, ненависти, мракобесия и государственного идиотизма бросил их страну нынешний путинский режим.
Однако такое положение вещей не может сохраняться вечно. Перемены становятся неизбежными.
Поэтому остается только надеяться, что и русский народ со временем сможет измениться в лучшую сторону, отринув от себя всю эту нынешнюю злополучную апологетику и риторику фашизма, захлестнувшую современную Россию.
Алтынорда
[:]
